Увіп'яcтися поглядом в небо.
Лежати.
Бачити навколо тільки сліди.
Вказівки. Стрілки. І точно знати:
мені треба
точно туди,
куди веде заметена листям стежка,
де мовчать дощі і співає ліс,
куди мій розум раніше за мене заліз.
І так хочеться бути вільною
від усіх та усього, що думки в'язнить.
Життя - усього лише мить.
В цю мить я буду довільною.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676083
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.07.2016
автор: Попіл Фенікса