Ой, піду я мила в гори,
Та й кріс з собою візьму.
Вистрілю я мила з нього
Та й лань молоду заб'ю.
Візьми мене милий в гори,
Я, прошу тебе візьми.
Та тільки кріса з собою
В гори, прошу, не бери!
Ти кріса вдома залиш,
З тобою будем гуляти,
Тільки лань ти не вбивай,
У оленятка є мати.
Хай лань в горах стрибає,
Дитина щасливо росте.
В горах наших гуляє.
Рогач олень з нього буде.
Піду я мила в гори,
І кріс свій з собою візьму.
Підстрілю свиню дику,
Для тебе її принесу.
Візьми мене ти в гори,
Щиро прошу тебе візьми.
Тільки кріса з собою
В гори, прошу, не бери.
Свиню дику не вбивай,
Вона діточоки має.
Не спіши, ти, постривай!
Маму у них не забирай!
Будем самі гуляти,
Милуватись природою,
Квіти полльові рвати
І аромат їх вдихати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676070
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.07.2016
автор: dashavsky