Прийшла біда в лелечий дім...
Весні раділи, діток мали,
На електричному стовпі
Облаштувались екстремали.
Не перший день стоїть, сумує...
Недужа була половинка,
Свій біль нічим не угамує,
Така нерадісна картинка.
Горює... Із ноги – на ногу...
Ну, як тепер самому в вирій?
У цю подвоєну дорогу
В такій печалі чорно-сірій?
В гнізді лишився одинак,
Ще діток треба піднімати,
Такий розгублений бідак
/ Не знаю: батько був, чи мати?/
Важка сирітська доля, знаю...
Вони не в змозі ще літати.
Нелегка доленька чекає...
Як мають бідні виживати?
***
Це тільки збіг, чи щось є тут?
Бо навесні хазяйка двору,
Як квіти висіяла смут -
В небесні подалась простори...
Напевно на лелек ми схожі,
Коли у вирій відлітаєм
І в піднебессі на сторожі
Над домом птахами кружляєм.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676061
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 04.07.2016
автор: Шостацька Людмила