Його впізнають даїшники Умані та навіть деякі із повій,
У телефонній книзі - десятки перевірених водіїв.
Франківська четвірка повільно відвозить у напрямку мрій -
За Бурштином та Галичем тепло дощить туристичний Львів.
Він каже: "Вітчизна безмежна!", не відмовляючись, втім, від Відня,
Але щовесни у карпатських селах славить піснями Великдень.
Полтава для нього - це завеликий відштукатурений Стрий,
Фалафель на Бесарабці готує ісламізований Кий.
Вітчизна наповнена знаками, замками та замками,
Руїнами пам'яті в тінях стоять дерев'яні храми.
Самотність - це ворог, якщо на узбіччі нових доріг
Лишити минуле й забути, навіщо й від чого біг.
Китайська премудрість навчає важливості першого кроку,
Але чи потрібні насправді підручники мандрівникам-пророкам?
Хто поміж широких трас відкриває справді нові стежки,
Напише історію, яку не затерти і навіть не взяти в дужки.
Дорога - це те, що знаходить тебе в тобі, немов новорічний дарунок,
В той час як думки розривають спокій, а голод турбує шлунок.
Лаоські джунглі такі ж колоритні, як і Житомирська об'їзна,
Але зрозуміти це можна, лише побувавши у Мексиці та на Гоа.
Тому вирушай у дорогу, нехай це буде Китай або (не важливо) Харків,
Життя закоротке, аби відмовлятись від себе або від мандрів.
Великий палець - твій пасажирський квиток, твоя мова і твій путівник,
Довіряй інтуїції, мружся від сонця, нізащо не стримуй сміх.
P.S. Подорож - це спроба розірвати зачакловане коло. Але зазвичай ми беремо себе із собою та просто збільшуємо їх протяжність географічно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675972
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.07.2016
автор: Олександр Ткачинський