Володіти тобою повністю - на менше я не погоджусь.
Я хочу передчувати кожну з твоїх думок.
Щоб твої крики чули всі комуністки на поверсі,
І тільки я розумів, про що ти мовчиш уголос:
Про особливу чутливість до запахів або прихильність до тебе пташок.
Необхідність ховати емоції - це один з атрибутів культури,
Тому я втікаю у інші країни, коли ти говориш "Стій".
Поки що з мене виходить доволі поганий Вронський.
Анно, ми надто звикли до прикладів з літератури,
Добре, що у шкільній програмі немає нічого про лавочки на Прорізній.
Заселивши себе чужинцями, ти втратиш і власну цінність.
Я вкотре пишу тобі та відправляю порожньо-німий конверт.
Метафори все псують, але все одно відчуваю себе мисливцем,
Який, тримаючи здобич деякий час на прицілі,
Усе ж опускає зброю, тому що любов неодмінно долає смерть.
P.S. Товщина стін між людьми часто не дозволяє перемовлятись вголос, але завжди можна спробувати азбуку Морзе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675971
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 04.07.2016
автор: Олександр Ткачинський