Ранкова прохолода манить росами, тонкий аромат квітів пробуджує після короткого сну. Я знову босоніж ступаю у цей куточок раю, такий приємний і живий... Цілий світ і ти. Йдеш босоніж, вдихаєш цей п'янкий та до болю знайомий... Солодкий ранок. Мій ранок!
Тиша, ні, не та тиша про яку подумав ти. Тиша роси, квітів, ранкова тиша... В ній чути краплі води, шелест трави що тріпоче від подиху світу. Чуєш? То дихає наше все, наш дивовижний край.
Тихше, затягнув свою пісню соловейко, не лякай, послухаймо, ось тут, присядь...
А вдалечі гроза збирається, вже летять пахощі літнього, такого теплого і довгожданного дощу. Грозового дощу.
Тиша. Лишень ти і цілий світ. Наш світ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675880
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.07.2016
автор: Natalia Palishko