Січе сніжком і свище грізно вітер,
покрились інієм дроти, дахи і віти.
Сріблиться сніг під променями сонця –
то січень заглядає у віконце.
Ще сніговій гуляє й хуга свище,
та до воріт весна все ближче й ближче.
Жвавіші звірі в лісі й веселіші люди –
такий останній зимній місяць лютий.
Все вище сонечко по небу ходить колом,
все зеленню вкривається навколо.
Полізли із-під снігу первоцвіти,
бруньки у березні дерев укрили віти.
Все довший день і значно більше світла,
сади зазеленіли і розквітли.
Земля під теплим сонечком парує,
у квітні зерням хлібороб її частує.
У пояс піднялись зелені трави,
багатий сінокос дадуть отави.
В садку уже черешні доспівають –
такий розмай у травні лиш буває.
В повітрі пахне луками і медом,
співають птахи в лісі й очереті,
гудуть бджілки, а іспити лоскочуть нерви…
Такий він перший місяць літа – червень.
У жовтий колір вкрилися поля,
врожаєм балує нас матінка-земля.
Жнива у розпалі, відквітували липи,
закінчується середина літа – липень.
Сади дарують яблука і груші,
до моря хочеться, бо жарко вже на суші.
А дехто ще й подорожує світом,
то серпень – він останній місяць літа.
До школи знову потяглися дітлахи
і відлітають вже до вирію птахи.
Природа щедро радує врожаєм,
а вересень це свято починає.
Все більше ранком прохолодної роси,
в багрянець одягаються ліси.
Земля частує гарно пізніми плодами,
і жовтень літо бабине веде на зустріч з нами.
Коротші дні, а ночі холодніють,
і сонечко ще світить, та не гріє.
У лісі падолист, в нічному небі зорепад –
то завітав осінній легінь листопад.
Останній місяць року – дідо грудень,
морозом він провітрить наші груди.
У кожнім домі увімкне ялинки новорічні
й узорами шибки розкрасить всюди!
02.07.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675816
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 03.07.2016
автор: Олександр Мачула