По-щирому заздрю соснам.
Хоч вони все одно туди не дістають,
але їм ближче до неба, до хмар.
Приклала вухо до стовбуру й запитую:
"Як вам на рівні 50 метрів від землі?
Чи обнімає вас кожного ранку
свіжовижатий пар?"
Тихо..Стовбур мовчить.
Щоденно стовбичу,наче випрошую милостиню,
і лиш одне запитання
стотисячно раз у раз..
Й стотисячна тиша у відповідь
повисла статечним розсіянням
поміж безвучних фраз..
По-щирому вдячна соснам,
тепер я - тиша..
Скрізь і наскрізь, поміж і між.
Назустріч вітру, підкрадаючись до неба
рокриваю крила навстіж
мовчки, стовбичачи під соснами,
слухаючи тишу стовбурів,
що на рівні 50 метрів від землі
слухають тишу неба,
в забутті.
Лічені дні, Стомлені дні.
В самоті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675712
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.07.2016
автор: Дада