[i]Чому зоставсь з тобою, хохле,
Безславно тліти на межі
Та чути тільки сморід здохлий
Твоєї мертвої душі?
"Пам’яті Куліша", Є. Маланюк[/i]
Як легкий вітер сполошить траву,
Так медіа грає твоїми героями.
Чому під удар підставляєш брову?
Від розпачу матом кидаєш в стіну.
Зневагою ріжеш спільне народу.
За спокій диванний платиш ціну?
Живеш дрібним обманом, намовою,
Звик до імперських міфів.
Не говориш українською мовою?
Совість ховаєш за ґрати зневіри.
Мовчання розпинає надію.
Страху нагнали на тебе банкіри?
Чистотою сяє помешкання власне,
А Землю плюндруєш сміттям.
Від бруду твого Cонце не згасне?
І ритми звичайні запилених днів
Обрамлюєш попсою.
Піднесених не чув співочих слів?
У п’яному шалі гуляв до знемоги,
Легковажив втратою Криму.
Нічого не зробив для перемоги?
Кров безглуздо ллється праведників,
А блазні теревенять про честь.
Теж як людей толеруєш нападників?
Поділяєш культ жертви й терпіння,
Сам вдавишся за ламаний гріш.
Смієшся зі співчуття і сумління?
Зрада – це кодекс твоєї честі,
Присяга – смішний анекдот.
Злого гукаєш на перехресті?
З кріпацькою заздрістю скнарам
Щиро крадеш у країни.
Й радієш тому яничарам?
З чужих героїв собі звів пантеон,
Скаржиш на власну культуру.
Тому вигід шукати втік за кордон?
Геть, хто ще не втік, дикуни!
Скоро прийдуть звіролови.
Ми розпалимо багаття Весни.
1:16/20-21.06.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675682
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.07.2016
автор: Юрій Ноєвий