Світанок

Дівчино,  я  знайшов  у  вас  рідну  душу,
Відчуваю  смуток  в  очах  і  тиху  печаль.
Не  кажіть  нічого,  я  сам  все  зробити  мушу,
Дотанцюємо  вальс  і  я  запрошу  вас  на  чай.

До  світанку  буду  пестити  ваші  вуста,
Одномоментні  ковтки  холодного  та  міцного
Малюватимуть  ранок  на  ваших  нерівних  стежках,
І  промінчики  сонця  обійматимуть  тіло  й  губи.

Відтепер  ви  мій  талісман  на  життя  й  віки,
Я  триматиму  вашу  руку  міцно  й  довго.
Ви  заплющте  очі  і  просто  довіртесь  мені,
Відтепер  у  нас  з  вами  спільна  дорога.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675647
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.07.2016
автор: Камес