Я піймала погляд некохання,
Очі ті ж. Та в них маленька пустка.
В них нема вчорашнього прохання,
Може... Мені треба... Йти в відпустку?..
Я хотіла погляд той тримати,
Щоб як доказ додати до справи.
Ти ж мене вже вмієш некохати!?
А натомість... В ліжко тобі... Кави...
Це ж життя!.. Я так себе втішала...
Це ж лиш проза! Кожен день-не вірші...
Я лиш крила старі розрізала,
Щоб палити... Щоб душі... Тепліше...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675445
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2016
автор: Відочка Вансель