Не підійдеш до мене ти
зі своїм щирим подивом.
І не побачимося ми,
і вже не поговоримо.
Літо тепло усім несе
чарівними потоками.
Я не порадую тебе
словами кароокими.
І не осяєш ти мене
своїм чарівним поглядом.
Я не схилюся на плече,-
і з радощами, й з болями.
І не пригорнеш ти мене,
не втішиш своїм спокоєм.
Я не розважу вже тебе
веселими розмовами.
Біля могили я стою,
таке наше побачення.
Та я й тепер тебе люблю,
любов наша освячена.
І діти, й внуки тут стоять,
ми просимо пробачення.
Що не зуміли врятувать,
і час було утрачено.
Якось підступно підійшла
біда до нас нагрянула...
І певне в тім наша вина,
що ми її не втямили.
Та скільки часу не пройде,
все пам"ятати будемо.
А біль і сум не відійде, -
тебе ми не забудемо...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675395
Рубрика: Посвящение
дата надходження 30.06.2016
автор: геометрія