І плакав дощ. І рюмсав сніг.
Яка малесенька розбіжність!
Тулилось сонечко до ніг,
І десь вмирала тихо ніжність.
Ти засинав. Ні слів, ні сліз.
Тихе розлучення. Як спомин.
Лиш місяць у віконце вліз,
А потім впав в старенький комин.
Кипіло сонце як в печі,
Молились десь погаслі зорі.
Я засинала на плечі
Самотності в сирій коморі.
А ти... Вже й вчора не згадав,
Що був мені ціленьким світом.
Старенький вітер торгував
Улітку піввишневим цвітом...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675392
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.06.2016
автор: Відочка Вансель