Ти не знаєш, коли ти зустрінеш світанок,
Ти не знаєш, коли тебе ніч проведе,
Ти не знаєш, коли день зруйнує всі плани,
Та ти знаєш, коли вечір спопелить день.
Ти не віриш, що доля ввійде в твою хату,
Ти не віриш, що щастя десь є на Землі,
Ти не віриш, що хтось зможе палко кохати,
Та ти вір! Щастя завжди в твоєму крилі.
Ти не бачиш, чи люди зникають без звуку,
Ти не бачиш, чи зорі бажають щось людям,
Ти не бачиш, чи раптом десь трапиться мука,
Але бач тільки серцем - тоді добре буде.
Ти не хочеш, щоб краще було в твого друга,
Ти не хочеш, щоб ворог мав дещо файніше,
Ти не хочеш, щоб ти був завжди в чомусь другий,
Та цінуй те, що маєш - тоді буде тиша.
Ти ще віриш, що темрява краща, ніж світло,
Ти ще віриш, що справи підуть в іншу дату,
Ти ще віриш, що карма мине твої біди,
Та не вір, що безцінне можливо продати.
Ти не кажеш, що війни поранили душу,
Ти не кажеш, що боляче, бо все мине,
Ти не кажеш, коли слова вибили тушу,
Та кажи: "Обійми мене серед планет"
Ти не знаєш, коли ночі будуть палати,
Ти не знаєш, чи прийде прокляття у дім.
Ти не знаєш. Ми, хлопче, з твоєї палати.
Ти не знаєш... не знаєш... ми... родом... зі... снів...
30.06.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675368
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 30.06.2016
автор: Systematic Age