що за дивний каприз: після слова "прощай"
повертатись у сплячий вагон,
де гітарний акорд переплетених рейсів плацкарту
на шмаття розриває сон,
як засалену вату матрацу?
що за дивний каприз: в безстрокові зупинки лузати
на вокзалах з вчорашніх газет
до прозорості пальцем стирати
квиток-
сьогодення холодний ковток;
ніби любиш вантажні вагони - присмак поту і кров понеділків,
їх рипучо закручені спини!-
семафорних бездушних тижнів
насіння зі стихійних ринків?
що за дивний каприз: чекати, поки скрипнуть безумно рейки,
щоб на фініші санітарної зони відчинилися туалети...
час від часу сигнальні діоди просять ніч замінить батарейки...
таки дивний каприз засинати,
щоб, прокинувшись, й далі спати!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675307
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.06.2016
автор: Андрій Люпин