Може насієш джазу в мої відкриті і спраглі очі
Хай засіріє червень навіть на світлофорах
Хтось бачить небо в твоїх дзеркалах в скотчі
Але хіба вони вірять? Що їм скажи відомо?
Може позичеш вітру? Крила з відтінком шкіри
Рвуться вперед і ще далі! В твоїх слідів паломництві
Вишневим поцілунком, влиєш мені надміри
Вії тремтливим порухом, стануть ще більше зношені
Може насиплеш Року, в прірву гріхами встелену
Візьмеш за руку, і геть втрачу розум. Тільки разом...
Я прошивалась Системою, ти нею теж не гребуєш
Очі несмілим поглядом. Може нам час удвох?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675284
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.06.2016
автор: Марамі