Юна феє доросла і боса,
ще учора були ми малі.
Як ти вірила, що на покосі
залишили тебе журавлі.
Героїне ночей серенади,
ну які ще у тебе літа?
На твої соковиті принади
ще чатує пора золота.
І лишається мало чекати
ті мелодії білих ночей,
і навчишся сама чарувати
таїною урочих очей.
Ще почуєш і оди, й поеми.
І співатимуть їх солов'ї,
як зігріє Хуан чи Ромео
неціловані губи твої.
Нарече і тебе – Маріанна
чорний лицар на білім коні,
і смарагди дівочого стану
не один обійме уві сні.
І покаєшся, може, у тому.
Та коли поведе у жита,
ти повідаєш лише одному,
що таке ця болюча цнота.
І по лінії …не Мебіу́са
за фігурою …не Ліссажу
цілуватимеш очі і вуса
і пізнаєш у щастя межу.
І почуєш ти слово напутнє,
що фігури і лінії ті
хай вивчають уже молоді.
А твоє особисте майбутнє –
це, –[i] уа! [/i]– у колисці почуте,
і гріхи, що малюють святі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675049
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 29.06.2016
автор: I.Teрен