Таке довкруж усе зелене.
Полоще трави водограй.
Ти де? Чи думаєш про мене,
Як зранку п’єш свій чорний чай?
Дрімає мозок чи працює?
Мабуть, що друге. Ти з таких,
Хто дні даремно не марнує,
Тримає час в руках цупких.
Журливо так без твого слова,
Надію скошує коса.
Чуття рубаю, наче дрова –
Росте ізнов, о, чудеса!
Хай око тисне сірий простір,
Туманить ліс і з неба ллє.
Я не запрошу злість у гості.
Тим рада, що ти просто є.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674856
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.06.2016
автор: Крилата (Любов Пікас)