Я - жінка-зрада, я провидець мук.
Німа біда, і все -таки надія.
Як теплий порох, що спада на брук,
Душа моя -- невінчана повія.
У спалах серпня за велінням зір
Несу тобі грозу на тихі води,
Завжди мірилом із огрому мір
Для долі був такий відвертий подив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674816
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 28.06.2016
автор: Вікторія Коваленко