Мій малесенький білий і сонячний "Port Lligat",
де рибальських човнів ще блукають солоні душі.
Де кімнати здаються за безцінь... З усіх принад
Не Wi-Fi, казино, ресторани, несправжні сУші,
А блаженна самотність. І голос - у кожній мушлі.
І примарні фрегати. Далеко... Далеко... Над...
Що над ними не владні ні спомин, ні біль, ні час,
ні піски золоті, ні примхливе зелене море.
Обивателі цідять із пластика теплий квас
і фіксують на гаджети літа палкий анфас.
І уперто лунає стареньке терпке Amore...
Не про нас.
Втім... У тому напевно і є золотий резон -
позбуватись Піщаних Замків в жаркий сезон,
там, де відчай у губи цілує безкрайнє море...
І містечко, забуте богами - примара, сон -
безнадійно - вже вічність - чекає
на Сальвадора.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674805
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.06.2016
автор: уляна задарма