- Он гола жінка! -
Хтось крикнув глумливо.
І натовп строкатий
Осудливо-дивно вп"явся очима.
Гола? Ні ж бо, гляньте -
У білому платтячку,
У босоніжках білих,
Немов рання квіточка,
На тріскучий мороз
Вибігла весну стрічати.
А та десь забарилася.
Очі - до самого денця щирі,
Болісно-чисті.
І сльоза забриніла, як пісня...
- Гола! Людоньки, гола!
А вона -
у білого птаха -
І полетіла...
...І буває, отак насниться,
Що стою перед натовпом
Зодягнена, а ніби гола.
Прокинуся,
а серце у мене пташине...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674710
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.06.2016
автор: Красуля