Святе і ніжне слово «мама»
Людина першим вимовля.
Її тепло, мов криголами,
Від льоду душі визволя.
В її очах – добра проміння,
Що зігріває і веде.
Нема кінця її терпінню
Й міцнішого нема ніде.
І рук її легенький дотик
Творив із нами чудеса.
Їх пам’ятає кожен доти,
Допоки зійде в небеса.
Не вип’є мама всі тривоги,
Бо їй не вистачить життя.
Й душа її летить до Бога
Просити за своє дитя…
Колишуть діти вже онуків,
Свою дарують їм любов.
Вона ж печаль, і біль розлуки
Переживає звідти знов.
Вона назвалась ніжно – «мама» –
Це першим кожен вимовля.
Ікона все життя йде з нами,
Де мати на руках з малям.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674625
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.06.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)