Я тобі наречена буслами-лелеками,
Веснами приречена довіку-повіку,
Ой любий!
Як розсипали бусли у долині буси,
Червоні та білі,
Жовті та сині -
Ми з тобою ходили,
Збирали буси, що лелеки згубили.
Ой, де ж ви, літа, поділися?
Я твоя біла,
Я твоя наречена,
Біла, щаслива,
Ніжна, весела.
У квітах весняних,
У травах духм"яних
Вітер повіє,
Зливи пройдуть -
Я то, коханий!
Я наречена,
Біла, щасливаЄ
Ніжна, весела...
Згадка і смуток.
Біль твій невимовний -
Біль твій невимовний,
Біль твій невичерпний!..
Ген за обрієм коло зімкнулося
Рук печальних моїх...
Гай-гай... Минулося.
Все минулося...
Нині згубиш мене,
Але не забудеш,
Що була я твоєю
Нареченою білою -
Ти повік не забудеш,
Не забудеш повік,
Що тобі я наречена
Лелеками - буслами.
Але руки на обрії
Розмикаються з криком-болем.
Ой любий мій!..
Я наречена, я приречена
На розлуку довголітню-довіку.
Не шукаю вини,
Й не виню я нікого,
Що навіки приречена
На розлуку з тобою.
Ой любий мій!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674547
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.06.2016
автор: Красуля