Чомусь не пишеться мені...
Не ті слова, не те життя, прожите.
Питаєте чи я живий? Чи ні!?
Так, ще живий, мої нікчемні діти.
Душа наповнена нічим
І серце байдуже гуркоче
Куди поділись мрії всі?
Питайте, але так за очі.
Кінець кінцем вам не чужий
І молодість у тілі свище
Не помираю, хоча ні,
Я помираю попелищем
Ледь ще горить моя свіча
Вогонь тримається за кисень
Усе життя його не мав,
А радше дихав вуглекислим.
Пройдуть дощі, сніги, вітри
І світ пройде собі поволі
Моє життя лише з гравюр
Ось аркуш білий, невимовно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674397
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.06.2016
автор: Сновида