[i]Полудневе сонце спекою по зморшках,
Промінь гріє каву клопотів життя,
Гіркота пізнання замішає цукор,
Щоб була солодшою година забуття...
Якось дотягнути лямку до вечо́ра,
Люди у курильні за ширмою грошей,
Діри на озоні від такої ролі,
Ще дає перерву нам небесний клей...[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674390
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.06.2016
автор: Мандрівник