Ой, хоч ви учіться мови, панове піїти,
бо лихі часи настали в нашої „еліти“…
Три освіти має кожен депутат з міністром,
та не може відрізнити глека від каністри.
Розплодилось „любих друзів“ дохріна чи й більше,
всі служить народу пнуться, та не стає ліпше.
Всі „лопочуть-размовляють“ щось незрозуміле,
тлумачів трьох кожен має … Слухати ж несила.
Навіть телевізор часом увімкнуть не можна -
українською не „шпреха“ там особа кожна.
Мало того, що не „шпреха“, так воно й не „спіка“,
дивишся й не розумієш, що ж то за каліка.
Що ж робити нам, поетам, досі ми не знаєм.
Днями цілими в куплети рими ми складаєм.
Та таких знавців багато й між нашого брата –
кожен, хто два слова зліпить, рветься вже писати…
Публікують такі речі, що плакати можна,
бо тепер поет великий – це особа кожна,
хто хизується на людях лише одним лоском,
й цю забаву називають фітнесом для мозку…
грудень 2015 – червень 2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674346
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.06.2016
автор: Олександр Мачула