Саме у «віддзеркаленні» іншою людиною певних наших рис можна побачити все те глибинне і приховане повністю і без прикрас. (В. Р.)
Ти казав: дзеркала.
Я ж хотіла би бути склом,
Що крізь нього на світ не спотворено дивляться очі.
Поміж теплого зла
Незвичайно холодним добром
Неулесливим і нелукавим тепер бути хочу.
Ні емоцій, ні слів,
Ні думок, що у вирі летять
Невідомо куди, прилетівши тепер хтозна звідки...
На прозорому тлі
Без образ і палючих проклять
Не герої ми вже, а лише знеособлені свідки.
Я хотіла би так,
Щоби рівно, як неба блакить.
І у просторі тиші моєї тобі стане тихо.
Без взаємних атак.
Хай затихне усе, що болить.
В дзеркалах нам не видно себе: ми давно уже звикли...
29.05.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674179
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.06.2016
автор: Таня Кириленко