Все живе то їжа
Тих, які живуть десь поряд,
Жруть хоча й не свіжа,
Всіх живих така вже доля
Йде життя по колу,
З нього вирватись не можна
І цю правду голу
Знає вже людина кожна.
Жити значить жерти,
Щоб нащадків народити
Й потім згодом вмерти
Й для нащадків світ звільнити.
Це закон природи,
Він є скрізь й для всіх існує,
Й не питає згоди
У живих й благань не чує.
Люди це пилинки
У Всесвітнього безмежжя,
Усі їхні вчинки
Від закону теж залежні.
Цей закон сильніший
А ніж люди усі разом,
Світ не стане іншим
Навіть десь колись із часом.
22.06.16.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674163
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.06.2016
автор: Георгій Грищенко