***

А  я  завжди  любила  осінь
Те  жовте  листя  на  асфальті.
Любила  я  ранкові  роси  
І  ті  прекрасно  ніжні  айстри

Любила  осінь  я  до  того,
Коли  прийшла  холодна  злива,
Вона  принесла  хвилю  болю,
Тому  я  осінь  розлюбила

Зима  мене  манила  сяйвом
Своїм  яскравим,  білосніжним.
Та  це,  на  жаль,  було  лиш  маревом
На  тлі  брехні  та  зради  вічної

Мене  захоплювало  літо
І  теплі  промені  яскраві.
Та  перестало  сонце  гріти,
А  промені  пекти  вже  стали

Як  розлюбила  тепле  літо,
Весна  мене  манила  свіжа.
Її  прекрасні  перші  квіти
Й  ранкове  вонце  таке  ніжне

Вона  несла  усьому  силу,
Відкрила  новий  шлях  до  звершень
Дала  наснаги,  волі  тілу
Прийшла  неначе  б  то  уперше

Взяла  з  собою  і  надії.
Також  гіркі  розчарування.
Взяла  всі  незбагненні  мрії,
А  також,  дружбу  і  кохання

Проте  принісши  щастя  й  горе  -
Нову  сторінку  в  колір  зебри,
Вона  навчила  вірить  в  долю,
Іти  й  дивитись  вперед  себе

Навчила  труднощі  долати
І  розправляти  волі  крила,
Вона  навчила  нас  кохати,
Навік  я  весну  полюбила

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674151
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.06.2016
автор: Катерина Омельчук