Я відчуваю тебе на відстані,
Я відчуваю твій біль і муку.
Тільки не можу, кажу по істині,
Подати зараз зцілення руку.
Я відчуваю, що біль пронизує
Мечами гострими всього тебе.
А час, що рани усі зализує,
Ніби спинився, завмер, не йде.
Якби я мала віру міцнішую
І серце чисте, як немовля,
Тоді б молилась, щоб став сильнішим ти
І щоб без болю було життя.
Якби я мала світлу надію
І чесність, щирість у почуттях,
Тоді б просила, щоб твої очі раділи
І щоб щасливим стелився шлях.
Якби я мала безмежну силу,
Я б піднялася на небеса
І там просила б, Бога молила,
Щоб дав здоров"я і радість нам.
Та маю тільки я трохи віри,
Іскру надії , що бережу,
Візьму кохання й любові силу
Й недугу люту геть прожену!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674139
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.06.2016
автор: Оксана Лащик