Як солодко мріяти в тиші,
Сховавшись від сонця у тінь.
В густому заплутались листі
Пориви небесних надій.
І сонечко бавиться в листі,
Ледь- ледь вітерець шелестить.
Проміння неначе в намисті
Перлинами ніжно блищить.
Кує ген десь далі зозуля,
Чиїсь все рахує роки,
Та я їх лічити не буду,
Мені тут приємно завжди.
Заснути б оце в прохолоді,
Хай жар цей нестерпний пройде,
А вітер краплини холодні
Хай дощиком нам принесе.
Дерева й кущі хай омиє,
Освітить лани і поля,
Любов тоді вірну розкриє
Оновлена щедра земля.
Збагатить всім людям він мрії,
Поповнить натхнення моє,
І Віра, Любов і Надія
В серцях у людей оживе.
І влада народ наш почує,
і совість її оживе.
Війна, що на сході панує,
назавжди від нас відійде...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674065
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 23.06.2016
автор: геометрія