На високій полонині
Трембіта голосно грає.
То вівчар молоденький,
Свою дівчину викликає.
Грай трембіто, грай,
Серце моє звеселяй...
Трембіта весело лунає,
До дівчини звук долітає.
Та дівчина його не чує,
З іншим вона жартує.
Вівчаря уже не кохає,
Другого тепер обнімає.
Трембіта жалісно плаче,
Щемить серце юначе.
Чомусь серце болить,
Вівчар ночами не спить.
Ой грай трембіто, грай.
Вісточку кохані передай,
Що в горах її я чекаю,
Без неї я тут пропадаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674054
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.06.2016
автор: dashavsky