Цей запах приходить з далека...
На крилах того літака,
Моє життя недалеке
Щоразу - повз маяка...
Сонце знову сідає за хмари,
Маревом стелить свій жар,
Моє життя - примари,
Знову бачить нудний тротуар.
Закутані роки дитинства
З маминих уст не сплива,
Моє життя недалеке -
Її сліз щораз - не мина!
Уроки життя неквапливо минають
Рожевії лінзи повні життя,
Скажеш ти: "вони сили немають!"
Неквапливо стирають буття!
Моє життя - не горілка із маку
Пробиває амбіціям шлях!
Свої слова засунь ти до сраки!
Як і лінзи отих окуляр!
Хто ти небоже, книгарні черв'як?
Можеш вчити малечу із саду?
Твій старий і розбитий маяк -
Не покаже дороги до ладу!
Хоч моє ж то життя недалеке,
Через призму рожевих окуляр,
Запах впевненості, як тії лелеки
З аеродрому несе навздогар.
Цей запах приходить з далека...
На крилах того літака,
Моє життя недалеке
Щоразу - повз маяка...
***
Для тих, хто хоче: "Щоб я зняв свої рожеві окуляри".
Дивитися на світ крізь рожеві окуляри - ідеалізувати, не помічати недостатків.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674052
Рубрика: Присвячення
дата надходження 23.06.2016
автор: Serhii Pines