- О так, моя бездушносте...
Світи ліхтарем
для тих,
хто не розуміє істин простих
і вважає, що всередині мене - гарем.
- Я з тобою,
оповита безсмертною журбою,
здаюсь неправдою стороннім.
- Бо ти є чимось надто похоронним,
воно не підходить до моєї душі..
- Бо ти пишеш вірші,
а це говорить твоє серце.
Я приходжу лише тоді, коли воно відпочиває.
- А таке узагалі буває?
- Дуже рідко. Ти -
особливий випадок.
Я мала багато тіл.
Твоє отримала у спадок.
Ти женеш мене від себе, а потім
знаходиш для мене чорні виходи,
бо надто слабкий твій спротив.
- Він є! Я клянуся, що ти
в мені не навічно,
більше того,
так як ти належиш до протиріччя,
то скоро підеш.
- Впевненості твоїй нема меж.
А що, як хтось зрадить?
Доведеться мені повернутись,
дам я пораду...
Не старайся відвернутись.
- Та що ти все про зраду...
Я оточила себе тими людьми,
що пройшли зі мною усі дев'ять
кіл пітьми -
коли що, підуть зі мною на страту.
- А інші?
- А інших до себе я не пускаю...
- От бачиш! Це я все!
- Та знаю...
- То не жени мене, коли як маяк
я подаю тобі черговий знак,
коли я у команді зі злом...
- ...стаєш моїм агресивним тлом...
- Що тут такого?
- Я кажу забагато злого.
- Нічого зі мною не зробиш, я завжди буду в тобі,
як місяць на небі, як риба
в воді.
- Я буду тоді мертвим морем.
Бездушносте, ти все таки хвора.
Не хочу мати з тобою нічого
спільного...
- Тепер вважатимеш себе вільною?
- Ні.
Та просто яскравішою.
Для того, щоб тебе позбутись, потрібно бути
сміливішою,
ніж здається.
Кожен з душею потужно б'ється.
- То що, прощавай?
- Напевно, бувай.
Іди у минуле.
Перед тим, як піти,
вона мені
підморгнула.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674045
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 23.06.2016
автор: Попіл Фенікса