Втомилась на Сходi земля вiд вiйни...
Чим, врештi-решт, її втiшимо ми?
На що, насправдi, чекає земля?
Рiчки i степ, гаї i поля?
Певно, чекає на розум людський,
Аби сепар пригадав дурний,
Що вiн на нашiй землi не чужинець,
А, за народженням, теж українець!
Коли ж, нарештi, вiн кине зброю?
Вже забагато злих справ накоїв!
Пора вам спинитись! I, взагалi -
Звернутись усiм до рiдної землi
Й пробачення прохати щиро в неї
За справи поганi дворiчнi свої!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673975
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.06.2016
автор: Mik (галицька миша)