[i](В ім’я і славу нашого небесного Отця)[/i]
Гроза вже вкотре освіжила душу,
Небесні сльози впали в зелень трав.
Хоч обмаль сил, але писати мушу –
Натхнення Богу я заборгував.
Радію знову милості Його,
На Нього лиш надію зберігаю..
І за щоденний гріх життя мого
У покаянні в сон я поринаю…
Мене Його спрямовує любов –
Дає наснагу жити і творити.
Тривожить відчуття провини кров,
Як зміг мене лукавий спокусити.
Душі прекрасні подихи римую,
Коли Його натхнення відчуваю.
Свою поезію я щиро всім дарую
І вдячності молитву надсилаю.
Пишу свою історію кохання –
Його я радо реанімував.
Лиш віра в Бога здійснює бажання –
В постах її я зміцнення шукав.
Молитва й піст душі дарують крила,
Вона до Бога ближче підлітає…
Гроза вже вкотре душу освіжила –
І та натхнення в риму загортає…
© S.Nemo
22.06.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673922
Рубрика: Присвячення
дата надходження 22.06.2016
автор: Finist