Збирали на церкву гроші,
Збирати приходив сам Бог.
Були і дуже хороші,
Давали без пересторог.
Давали вони від серця,
Хоч не були багачами.
Ремонт має бути в церкві,
Зруйнована вже віками.
А ось багачі, то – інше,
Немає, як завжди в них.
Їм, ніби, за інших гірше,
Ну, що ж ти візьмеш... з чужих?
"Немає",- сказали Богу,
А, може, не знали що – він?
Не дали дійти порога,
Від них повернув Божий Син.
І раптом багач надумав
Де бачив святі ці очі,
Вділити гроші задумав.
Побіг, де сліди йшли Отчі.
Проситель іщез безслідно,
Дійшов багач роздоріж
І стало самому огидно
За цей недостойний гріш.
...Зробили у церкві ремонт,
До неба молитва лине.
Храм Божий - за горизонт.
Виднійся душі, святине.
І пише до Книги Господь
Слова золоті Божих справ,
На першій сторінці - той
Хто Богу останнє віддав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673867
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.06.2016
автор: Шостацька Людмила