Так гірко в серці, страшно в думці
під стріли слів злітає світ.
Злітає земля мов в вулкані
обіда слів вбиває суть.
Так сиро й туго я іду
дарую вітру цю красу,
сама вмираю від потуги
під звуки слів усіх трембіт.
Чи варто так іти вперед,
чи варто бачити життя?
Так синьо й холодно в устах,
в передчутті - останній вдих!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673861
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.06.2016
автор: Віра Галич