Не притаманний їй запах

Я  прокидаюся  
від  запаху  гелю
закутаного  в  складках  холофайберу.
Я  міг  би  подумати,  
що  надихався  клею,
та  вона  реальніша  
ніж  спам  з  вайберу.

Ніжна  
і  заклопотана  спокоєм  увісні.
Натхненна  мандрами  незабутнього  дня.
Шукає  опору
на  мужнім  
самотнім  плечі
аж  ніяк  не  принца  
і  точно  вже  без  коня.

Попереду  в  неї  
ще  не  один  день  дитинства,
що  імітує  розпіарену  зрілість.  
Ховається  за  клеймом  
"дорослого"  студенства
й  боїться  розкрити  
приховану  гідність.

Та  сьогодні  зранку  
її  закриті  повіки
глибоко  зазирають  
у  спраглу  душу,
міцно  лишаючи  
спогад  
від  нині  й  повіки
й  не  притаманний  їй  запах  
мого  гелю  для  душу.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673757
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.06.2016
автор: green joel