[i]"Відкрита душа - порожня душа"
Характерницька мудрість.[/i]
Надвечір ватра догоряла,
Зустрів його я на горі,
Як зірка перша засіяла
Таке промовив він мені:
"Навколо тебе лиш примари,
Собі їх ти намалював.
У розумі твоєму хмари,
Бо своє небо занедбав.
Людська найперша є помилка -
Відкрити душу напоказ.
Коли стає вона відкрита,
То пустка лишиться ураз.
В житті трапляється усяке,
Мої слова запам'ятай
Як щось у серці місце знайде -
Гармонії кажи "прощай".
Один лиш шлях веде до щастя -
То спокій власної душі.
Навколо ж світ, такий без ласки,
Супокій пустить під ножі.
Не варто сенс шукать довкола -
Найперш у себе зазирни.
У тобі всесвіт, із якого
Дістанеш все, лише пірни!
Твоя душа - то чисте небо,
Із нього світло ти черпай.
Всевишній дивиться на тебе,
Погоди ж з неба не чекай.
Твоє життя - твій порятунок.
Ніхто його не проживе
За тебе. Знай! Його ґатунок
На совісті твоїй буде!
Любити мусиш душу й тіло,
І славу Богу возсилать.
І що б навколо не кипіло -
Тебе не зможе розхитать.
У тому світі, який бачиш,
Намарне щастя не шукай -
Воно в душі твоїй назавжди.
Її ж ти на замку тримай."
Скінчивши розповідь цікаву,
Мене лишив на самоті.
А я все думав без угаву...
Зоря світила з висоти...
Вінниця
18:55 07.05.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673516
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.06.2016
автор: Казимир Хрусталь