Летять роки в шаленому потоці
Бурхливих вод прийдешнього життя,
Розраду я знаходжу у пророцтві,
У мріях про щасливе майбуття.
І знов несе човен моєї долі
Широким руслом бистрої ріки,
Напитись з неї я вже встиг доволі
Й самотнім став із легкої руки.
А час летить так швидко й невблаганно
За течією плине човен мій
До берега приб'є та душу ранить
Оманами холодними надій.
Не можу більше цього розуміти,
Згоріти треба та восреснуть знов,
Щоб омертвілу душу оживити
Та щоб до серця прищепить любов.
Осінній дощ змиває барви літа,
Холодний вітер рве листок верби.
Я хочу бути знову обігрітим
Без смутку, без печалі, без журби.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673393
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.06.2016
автор: Гнат Макуха