Вже гомін літа згас, осіння тиша
Лиш неба синь та золото гаїв,
Завмерло все та навіть не колише
Пройдисвіт-вітер на ставу човнів.
На південь знов вертаються лелеки,
Як і завжди, збираючись у клин.
Курличуть та летять вони далеко,
Нагадуючи нам про часу плин.
В холодних ранках тішаться тумани,
Важкими росами вмиваються поля,
Додолу падає черговий лист багряний,
Цією ковдрою вкривається земля.
Плетуть своє мереживо на гіллі
Маленькі павуки-трудівники.
Це осінь йде - пора весільна
Та стелять молодятам рушники.
В дрімоту поринає ліс старечий,
Зітхають перед сном лани
Та зорями бентежить тихий вечір,
Торкаючись душевної струни.
Вже гомін літа згас, осіння тиша...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673387
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 20.06.2016
автор: Гнат Макуха