Тихенько в Храм я увійду,
Запалю свічку, помолюся.
За неньку рідну я свою,
До землі низько уклонюся.
За Батька й Матіку свою,
Які давали мені сили,
Коли стояла на краю,
Коли була вже геть безсила.
За всіх людей, яких люблю,
Або колись давно любила.
За них тихенько помолюсь,
Щоб доля їх була щаслива.
У Бога, я прошу прощення,
За те, що я в житті грішила,
І що не кожної неділі,
До Храму Божого ходила.
Прошу пробачення, за те,
Що боляче комусь робила,
Я рідні каюся за це,
Простіть мене, я не хотіла.
Я каюся, за всі гріхи,
Колись причинені вам, мною.
Я каюсь, Господи прости.
І будь завжди, Прошу зі мною.
Кушнір Марина
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673346
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.06.2016
автор: Кушнір Марина