Я просто знаю, знаю, що ти там...
Маленьке зернятко,
Мій персональний космос!
І не потрібен Відень, Амстердам,
Варшава, Прага, Рейк'явік і Осло...
Лиш ніжні пальчики, неначе з кришталю...
Лиш стукіт серця відголоссям пісні...
Завчасно, знаю... та безмір люблю!
І так бракує від чуттів тих кисню!
Мені б подалі! Зникнути! Втекти!
Від метушні, обов'язків і люду!
Корінням в тишу, мов у грунт врости!
І малювати олівцем етюди...
Графітовим, простим, без модних фарб...
На полотні біленому - ескізи...
Коли в тобі щомиті зріє скарб,
Для щастя не потрібні вже валізи...
Та поки ще ми нарізно, на жаль...
Лиш Богові відомі числа й дати...
На грудях, мов усмішка - пектораль,
Смарагдове кохання вчить чекати...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673343
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.06.2016
автор: Інга Хухра