Тобі дякую, щиро…

...Мама  пригорнула  маля  -  сяяла  мудрість  у  Маминих  очах...  
І  відчувала  дитина  себе  в  ласці  -  наче  в  казці,
Бо  вона  була  справжньою,  у  Її  руках.

Битою  була,  милосердно,  і  до  всього  -  в  суєтному  не  раз...
Чому?  Щоб  закарбувала  на  храмових  стінах  сідниць
Що  потрібно,  а  що  ні  -  без  зайвих  фраз,  та  образ...

Вона  вчила  любити  світ  безумовною  Любов'ю,
Щоб  не  стояти  одинаком  в  кутку,
З  розбитим  серцем,  знемагаючи  від  болю...

Знаки  вказують  на  еру  Нової  Свідомості  -  Самооволодіння.
Добра  Воля  Бога  на  землі  тече  наче  кришалевою  рікой,  через  тебе  -
Я  є  з  тобою,  -  як  царство  Світла,  Любові,  Миру  та  Порозуміння.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673327
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.06.2016
автор: Гор2