Вийшов на гору крутую,
Поглянув в безмежную даль.
Враз смуток у серці розтанув
І зникла у вічність печаль.
Побачив Карпати величні,
Зелені базкраї ліси,
Трембіти почув голосисті
Нема більш такої краси.
Побачив овечу отару,
Вівчар, що в кошару жене,
Побачив гуцулку-красаву,
Що їсти йому вже несе.
Зараз обніми він ніжно
Гуцулку-красаву свою.
І лиичко її білосніжне
Всміхнеться від щастя йому.
Засяють її оченята,
Полине між горами спів.
Хай чують величні Карпати,
Кохання своє він зустрів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673295
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.06.2016
автор: Іван Мотрюк