Ніжність чуттів – у пейзажах світанку,
В світлі пелюсток живу золотих ,
Радості оди дарує вільшанка –
Я впізнаю себе в кожній із них;
І у грозу, як в люстерко, вдивляюсь:
З неба похмурого темних листів
Власного настрою колір читаю
В мить, коли серце охоплює гнів.
Світом стаю у очах, що навпроти –
Пахнуть грозою трояндові сни;
Зможу стихію у собі збороти –
Просто міцніше мене обійми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673293
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.06.2016
автор: Серафима Пант