Час летить стрілою, люди міняються,
і норми життя, і їх вподобання.
Тільки єдине — душа залишається,
хоче простих розуміння й кохання.
Все швидкоплинне та все перемінне.
Хай усі ми ідемо до смерті зустрічно —
але одне залишилось незмінне:
в коханні потреба існуватиме вічно.
Хоч інші вже люди, нове виховання —
це покоління глобальних проблем.
Але незмінне залишилось кохання,
вічно палатиме в серці вогнем.
Завжди, незалежно від ери та року,
чи в розквіту час, чи в час скрутних криз,
з коханням — людина літає високо,
без нього — лиш стрімко падає вниз.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673202
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.06.2016
автор: codyein