Зима.
Зимова депресія лоскоче шию,
На душі тонкі кігті свої гострять кішки.
Що ж це робиться часом?
Думки,
Я вас не розумію.
І бажання нема ні до чого, хоча, може, вина.
Зовсім трішки.
Темним холодом гріє зима, біль кістками гуляє,
Наче страх поглинає тверезі здорові думки.
Я мов птах, що летів,
Та присів,
І в руках помираю.
І полинули з мене усі ці похмурі рядки.
Може, скоро пройде, може, з сонцем вся крига розтане,
Може, кішки в душі всі поснуть, і настане весна,
Все пройде,
Зле мине,
І усе на свої місця стане,
І назад повертатися сенсу не було й нема.
17.02
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673114
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 18.06.2016
автор: codyein