Крізь любов мою,
Крізь розпуку і біль,
Крізь останню ніч -
Тумани!
До зірок - все вище і вище!
Я лишаюсь на березі,
Мов туман самітня..
*
Хтось сміється далеко-близько,
Комусь дуже весело
І не самітньо комусь
У цей вечір.
А той сміх - мов ніж
У гордість.
Хтось сміється над моєю
Втратою...
*
Знялися з берегів тумани
І поспішно біжать по хвилях,
І на тому далекому березі
Моєю печаллю лягають
До самого березня...
*
Ти на березі: "Недугу схопиш".
А я - у тумани.
Кличеш: "Годі, виходь!"
Не кохаєш мене, не кохаєш...
А тумани стоять стіною,
А твій голос чужий, все тихше...
І вмирає.
Не кохаєш мене, не кохаєш...
*
Плаття пошила з туманів,
Дощі заплела у коси,
Хмари грозові взяла у долоні...
До тебе прийшла...
А ти знітився і мені відмовив:
- Пробач, у моє серце
Ще не прийшла осінь...
*
Шукаю погляд твій -
Боюся стріти,
Слова кажу -
Найболючіше боюся вимовити.
Стоїш ти поруч -
І так далеко.
Ні простягнути рук,
Ні серцем дотягнутися.
Як холодно... Бр-р...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673014
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.06.2016
автор: Красуля